Холодне сонце за вікном
розпочинає ранок,
А я встаю з надією
і випиваю каву.
Сьогодні, може, знов побачу
твої розумні очі,
Але я сильна, не заплачу
в безсонні довгі ночі.
З'явився ти в житті раптово
у той холодний, мокрий день.
Ти цілував мене казково,
і грів теплом своїх долонь.
Колючий вітер огортав моє тендітне тіло,
а ти так ніжно пригортав
і шепотів несміло.
За руку впевнено тримав
і йшов вперед до долі,
і місяць нас тоді вінчав,
і сипав срібні зорі.
Тоді прокинулася зранку
і посмішка з'явилась:
згадала я, що на світанку
до тебе знов тулилась.
І відчувала твою душу,
і серце, що тремтіло в грудях.
Чому ж приховувати мушу,
що ти потрібен, я на людях?
Моя душа летить до тебе,
а ти з обіймами стрічай.
Ти пригорни мене до себе
і я забуду цю печаль.

Стукало Аліна 3-В

*****

Я не могу не думать о тебе,
Я подарила жизнь свою судьбе,
И не сломит любовь мою могила,
Я не скажу, что я любила.
Я лишь скажу, что я тебя люблю...
Пусть ставит на пути судьба мне колья,
Пусть жизнь покажется мне солью,
Наполни, воздух, мою грудь,
И я продолжу трудный путь.
Свою я душу теремлю,
Так сильно я тебя люблю!

Студентка 2-го курсу

*****

Капля нікотину

Остання капля нікотину,
Остання тяга ядового диму,
Останній крок у небуття,
І очі вже не плачуть,
Залишилось лиш тільки
Відбиття буття.
Проходить час,
Проходять ночі,
Не можу спати,
Тебе я хочу.
Нарешті ранок. Я встаю,
Збираю речі і іду,
Заходжу в кращий магазин
І там шукаю нікотин.
І ось лунає чирк,
Вогонь з блакиттям вже горить.
Беру цигарку, ставлю в рот,
Підпалюю її, затягую димок...
І вмить перед очима
Бачу я, що лину в небуття,
Кидаю хутко я цигарку,
Не хочу я її, бо мені гадко,
Але проходить десь година -
Я знову хочу нікотину.
Беру цигарку, повторюю процес,
Затягую димок, отримую прогрес,
Задумавшись на хвильку весь
Я розумію, що це, на даний час,
ЄДИНИЙ РАДІСНИЙ ПРОЦЕС!